18 квітня в бібліотеці проведено Годину народознавства
                                              "Символи та обряди нашого дому"
                                                 (живи писанко до Великодня)
У всіх народів світу є свої звичаї,свої традиції. І український народ-не виняток. Тому сьогодні ми познайомимося з особливостями національних традицій, пов’язаних із святкуванням Великодня в Україні.
Після Різдва найбільшим християнським святом є Великдень,або свято Паски
Цього дня воскрес Ісус Христос.До Великодня готуються заздалегідь. Попередню неділю називають Вербною. Це пам’ять про Ісуса Христа який прибув до Єрусалиму й увійшов до храму Божого . Прості люди встеляли дорогу до храму пальмовими вітами. В Україні пальми не ростуть . а в цей час пробуджується природа ,і першими зацвітають верби,лози. Тому люди щоб відзначити цей день , ставили у своїх оселях вербові гілочки. Їх спочатку святять у церкві ,приносять додому ставлять  за ікони.
Легенький дотик до такої гілочки означає побажання добра і здоров’я .

Коли люди йшли з посвяченими вербовими гілочками то ними доторкалися до знайомих , родичів промовляючи:
                                       Не я б’ю - шутка б’є,
                                      Від нині за тиждень Великодня.
Символом Великодня є писанка, як ядро народженого і воскреслого світу , благословення всього живого.
                                        "В цій писанці українській"
                                          Душевна глибина:
                                          Жива блакить барвінка,                    
                                           Й хода весни красна.

                                         .
Кожна писанка -як пісня . Двох однакових не буває . Кожне село в минулому мало свої писанки . Малювали їх бабусі ,мами і діди. Назва " писанка" походить від слова писати .Писанку оспівували поети, вона звучить у народних приказках ,легендах . А закінчити нашу сьогоднішу розмову хочеться легендою:
Коли Спаситель ніс хреста на гору Голгофу, то стрів чоловіка, що саме ніс яйця в кошику до Єрусалиму на продаж. Чоловік бачив, як тяжко Ісусові нести хрест, поставив свій кошик у рові при дорозі, а сам кинувся помагати Спасителеві. Ішли вони й несли хрест аж на гору Голгофу. Коли ж Ісуса вже розп'яли, пригадав той чоловік за свій кошик, та й повернувся на те місце, де його поставив. Приходить, дивиться, а в кошику всі яйця - пописані та й покрашені. Не поніс він їх більше продавати, а повернувся додому та й сховав як пам'ятку, бо мав те чудо за дяку від Христа за те, що допоміг нести хрест. Від того пішло крашення та писання яєць на Великдень.