Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово,
У барвінки зодягайся, моє щире слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб зростали наші діти мудрі і веселі.
Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали,
Як з колиски дорогої мовоньку кохали.
У барвінки зодягайся, моє щире слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб зростали наші діти мудрі і веселі.
Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали,
Як з колиски дорогої мовоньку кохали.
Л. Забашта
Міжнародний день рідної мови відзначають
щороку 21 лютого,
починаючи з 2000 року.
26 жовтня-17 листопада 1999 р. на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що
проходила в Парижі, було вперше оголошено про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності».
Оскільки з
6 тисяч розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне
підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Організація вважає,
що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та
взаємоповаги.
День обрано
на знак пам’яті подій 1952 року,
коли у столиці Бангладеш Дацці розстріляли демонстрацію студентів, які вимагали
захистити свою рідну мову бенгалі й визнати її однією з
державних. А тогочасна влада Пакистану проголосила уряду єдиною державною
мовою, рідною вона була лише для 3% населення. Тому це було негативно
сприйнято, особливо на сході, де майже виключно розмовляли бенгальською мовою.
Після проголошення незалежності Східного Пакистану (Бангладеш) 1971 року, цей день відзначають у країні як день
мучеників.
Зі слів
фахівців, будь-яка мова під загрозою зникнення, якщо в суспільстві її
перестають вивчати понад 30 % дітей.
За останні 300 років з існуючих 6 тисяч
мов у світі 200 зникло.
Приблизно 2,5 тисячі мов перебувають під
загрозою зникнення. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і
потрапляють у забуття. Багато мов, котрими розмовляють менше 100 осіб, не
задокументовані.
Українська мова пройшла нелегкий шлях.
Однак, попри всі перешкоди, для багатьох мільйонів людей вона була і є рідною,
є мовою їх дідів, батьків і буде також мовою їх дітей. Ми щиро віримо, що краса
і сила української мови пригорне до себе серця мільйонів інших людей.
Саме ми, заради прийдешніх поколінь,
повинні зберігати й шанувати мову, як це робили наші славні предки.
Любімо свою рідну мову,
оскільки з нею наше майбутнє і майбутнє
України!